Прополіс — липка смолиста речовина, яку бджоли роблять із бруньок дерев і використовують як клей та будівельний матеріал у вулику.
Бджоли збирають смолисті виділення з бруньок і кори дерев, наприклад тополі, берези, верби, додають до них віск і власні ферменти й отримують пластичну липку масу. Це і є прополіс, або бджолиний клей. Слово походить від грецького «перед містом»: бджоли використовують його біля входу у вулик.
Колір прополісу від жовтувато-зеленого до темно-коричневого. Пахне смолою, бальзамом і воском, на смак гіркуватий і терпкий. У холоді він твердий і ламкий, а в теплі стає липким і пластичним, тому його важко відмити з рук.
Люди використовують прополіс по-різному: роблять спиртові настоянки, додають у домашні креми й мазі, жують маленькі шматочки. Перед використанням обов’язково перевірте, чи немає алергії (див. нижче).
У щільно закритій ємності, у прохолодному темному місці. Охолоджений прополіс ламкий, і його легко подрібнити. Інші поради щодо зберігання продуктів пасіки: «Зберігання і вживання».
Прополіс належить до відомих алергенів серед продуктів бджільництва: він може викликати висип на шкірі й інші реакції. Якщо у вас алергія на мед, пилок чи укуси бджіл, а також у разі вагітності, годування груддю й прийому ліків, порадьтеся з лікарем. Дітям його без лікаря не дають. Загальні правила: «Кому обережно».
Чим прополіс відрізняється від воску?
Віск бджоли виділяють самі, а прополіс складають зі смоли дерев. Віск світлий і м’який, прополіс темніший і липкий.
Чому прополіс такий липкий?
Він складається зі смол, яких бджоли набирають на деревах, і воску, тому в теплі розм’якшується й клеїться.
Чи є прополіс у меді?
У меді можуть бути лише сліди прополісу, а в «Забрус» його частинки вже помітні.